Теорія  сценічного  мистецтва - метод  акторської  техніки,  яка  була розроблена  російським  режисером,  актором,  педагогом  і  театральним  діячем  Костянтином  Сергійовичем  Станіславським  в  період  з  1900  по  1910 рік  і   названа  «системою  Станіславського».  В цій системі  вперше  вирішується   проблема   свідомого  осягнення  творчого  процесу  створення   ролі,  визначаються   шляхи  перетворення  актора  в  образ,  метою  яких  є   досягнення  повної  психологічної  достовірної  акторської  гри.

В  основі системи лежить  розподіл акторської  гри на три технології: ремесло, уява та  переживання.

Ремесло за Станіславським  засноване  на використанні  готових штампів  за  якими  глядач може  однозначно  зрозуміти  емоційний  стан актора.
Мистецтво  уяви  засноване  на процесі  тривалих  репетицій  де  актор  відчуває справжні переживання,  створює форму проявления цих переживань,  але на самій  виставі актор ці  відчуття не переживає, а тільки відтворює форму,  зовнішній  малюнок  ролі.
Мистецтво переживання - актор в процесі гри відчуває справжні переживання, і це народжує життя образу на сцені. Система повною мірою описана в книзі К. С. Станіславського «Работа актёра над собой», яка вийшла в світ в 1938 році.

Основні принципи системи:

Правда переживань

Основний   принцип   гри    актора – правда   переживань. Актор   повинен переживати те, що відбувається з персонажем. Емоції, які  відчуваються  актором, повинні бути справжніми.  Віра в  «правду»  допоможе правильно зіграти роль,яка максимально наближена до реальності  і  глядач   повірить  у  те,  що  відбувається  на  сцені.. К. С. Станіславський  писав з цього приводу: «Каждый момент вашого пребывания на сцене  должен  быть санкционированный верой в правду, переживаним  чувств  и  правдой  сценического  действия».

Пропоновані обставини

Почуття актора - це його власні почуття, джерелом яких є його багатогранний внутрішній світ. Актор, насамперед, досліджує себе і намагається знайти потрібне йому переживання в собі, звертається до власного досвіду або намагається фантазувати, щоб знайти в собі те, чого він ніколи не відчував у реальному житті. Щоб персонаж  діяв найбільш вірним чином, необхідно зрозуміти і продумати обставини, в яких він існує.

Обставини визначають його думки, почуття і поведінку. Актор повинен зрозуміти внутрішню логіку персонажа, причини його вчинків, повинен для себе «виправдати» кожне слово і кожну дію персонажу, тобто зрозуміти причини і цілі. Як писав К. С. Станіславський, «сценічна дія має бути внутрішньо обґрунтована, логічно, послідовно і можлива в дійсності». Актор повинен знати (якщо це не зазначено в п'єсі - придумати) всі обставини, в яких перебуває його персонаж. Це знання причин, а не самих емоційних проявів, яке дозволяє акторові кожен раз по - новому переживати почуття персонажа, але з однаковим ступенем точності і «правдивості».

Народження тексту і дій «тут і зараз»

Дуже важлива особливість акторської гри - переживання «тут і зараз». Будь-яка емоція  або дія має народитися на сцені. Актор, незважаючи на те, що він знає, що н повинен робити як той чи інший персонаж, надає собі можливість захотіти здійснити ту чи іншу дію. Дія, таким чином,  буде природна і виправдана. Якщо одна і та ж дія з вистави у виставу буде відбуватися щоразу «тут і зараз», то вона не стане у актора якимось «штампом». Актор кожен раз буде виконувати його по-новому. І для самого актора виконання цієї дії кожен раз буде давати відчуття новизни, необхідне для того, щоб отримувати задоволення від своєї роботи.

Робота актора над своїми власними якостями

Для того, щоб мати можливість придумувати обставини ролі, акторові необхідно володіти розвиненою фантазією. Щоб роль виходила максимально «живою» і цікавою для глядача, актор повинен використовувати свою спостережливість (помічати в житті якісь цікаві ситуації, цікавих, «яскравих» людей і т.п.), пам'ять,  в тому числі і емоційну (вміти згадати те чи інше почуття для того, щоб бути в змозі знову його пережити).

Ще один важливий аспект професії актора - вміння керувати своєю увагою. Це необхідно для максимального концентрування своєї уваги на партнері, на те, що відбувається на сцені. Крім того, існують технічні моменти: вміти встати в світло, вміти «не звалитися в оркестрову яму», уникати технічних накладок і т.п. Таким чином, актор повинен вміти управляти своїми емоціями, увагою, пам'яттю і вміти  за допомогою свідомих актів контролювати  підсвідомість («підсвідомість» в даному випадку - термін, який використовував К. С. Станіславський, і значення якого полягає в тому, що «підсвідомість» - це система швидкоплинної регуляції), яке, в свою чергу, визначає можливість емоційно наповненого проживання «тут і зараз». 

Важливий аспект акторської діяльності - робота зі своїм тілом. У театральній педагогіці існує безліч вправ, які направлені на роботу з тілом. По-перше, ці вправи позбавляють людину  тілесних зажимів, по-друге, розвивають пластичну виразність. Я. Морено писав, що К. С. Станіславський розмірковував над тим, як би винайти такі  можливості, якими можна було б звільнити організм актора від кліше і дати йому найбільшу свободу і творчість, необхідні для майбутньої завдання». Система Станіславського спрямована на досягнення людиною свободи творчості, в тому числі і на тілесному вираженні. Численні вправи спрямовані на те, щоб актор мав вільний доступ до свого власного творчого потенціалу.

 Взаємодія з партнерами

Творчість у театрі найчастіше носить колективний характер: актор працює на сцені разом з партнерами. Взаємодія з партнерами - дуже важливий аспект акторської професії. Партнери повинні один  одному довіряти, допомагати і сприяти. Відчуття партнера, взаємодія з ним - один з основних елементів акторської гри, що дозволяє підтримувати включеність у процес гри на сцені.

Актори, що удостоєні  призу Станіславського:

2001  -  Джек  Ніколсон
2002  -  Харві  Кейтель
2003  -  Фанні  Ардан
2004  -   Меріл  Стріп
2005  -   Жанна  Моро
2006  -   Жерар  Депардьє
2007  -   Даніель  Ольбрихський
2008  -   Ізабель  Юппер
2009  -   Олег  Янковський
2010  -   Емануель  Беар
2011  -   Хелен  Міррен
2012  -   Катрін  Деньов