7 серпня 1938 року не стало Костянтина Станіславського. Його система акторської майстерності - одна з наших національних брендів, всім відомо крилате «Не верю!», але принципи системи Станіславського знають одиниці. Спробуємо розібратися!      

1. Дія - основа сценічного мистецтва.

Система Станіславського - поняття певною мірою умовне. Сам її автор визнавав, що навчитися дистанційно неможливо - тільки через особисте спілкування майстра з учнем, шляхом безпосередньої передачі досвіду. Тому, як ні парадоксально, кожен розуміє систему Станіславського по-своєму. І навіть набір основних принципів може відрізнятися від актора до актора, від режисера до режисера. 

В основі системи - принцип дії. Дія, за Станіславським, - основа сценічного мистецтва. Вистава плететься з дій, кожна дія повинна вести до досягнення певної мети. Актор повинен будувати свою роль повинен грати ... Читати далі »

Теорія  сценічного  мистецтва - метод  акторської  техніки,  яка  була розроблена  російським  режисером,  актором,  педагогом  і  театральним  діячем  Костянтином  Сергійовичем  Станіславським  в  період  з  1900  по  1910 рік  і   названа  «системою  Станіславського».  В цій системі  вперше  вирішується   проблема   свідомого  осягнення  творчого  процесу  створення   ролі,  визначаються   шляхи  перетворення  актора  в  образ,  метою  яких  є   досягнення  повної  психологічної  достовірної  акторської  гри.

В  основі системи лежить  розподіл акторської  гри на три технології: ремесло, уява та  переживання.

Ремесло за Стані ... Читати далі »

Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. Ще з VI ст. відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві (XI століття). Перші зразки драми публічно виголошували учні київських Братської (Києво-Могилянська Академії) та Лаврської школи (XVI—XVII століття). Важливими центрами розвитку релігійної драми у цей час вважалася також Львівська братська школа та Острозька академія. 

XVII—XVIII століття

Серед явищ мистецького побуту України ХVII-ХVIII століть особливої уваги заслуговує театр, початки якого сягають ще в часи синкретичної єдності найдавніших фольклорних жанрів: обрядових пісень, хороводів, театралізованих дійств, що нерозривно поєднували слово, музику, танець, акторську гру. Проте поступовий розвиток освіти, культури народу призвів до компромісн ... Читати далі »

Естрада - молодий вид мистецтва: він став самостійним тільки наприкінці XIX століття. Але з'явився він у наш світ не з хаосу і порожнечі - у естради є свої предки і коріння. 

У Російскій імперії, наприклад, це веселі скоморохи, що будували подання на безпосередньому спілкуванні з глядачами, у Франції - жонглери, у Німеччині - шпільмани, в країнах Середньої Азії - дорвози і масхарабозов ... 
Ці артисти, які вийшли з народу, вміли робити десятки речей відразу - співати, танцювати, показувати чудеса акробатики і дресирування тварин, вміли розсмішити публіку.

Предки естрадних професіоналів під час своїх вистав постійно зверталися до публіки, роблячи зі співучасником і навіть як би непрямим автором розігрується п'єси. Подібні відносини з глядацьким залом важко уявити в опері чи балеті, де глядач стежить за розвитком сюжету, який ні під яким видом не має права змінюватися і піддаватися імпровізації. 

... Читати далі »